Рак тонкого кишківника

Розвиток утворень злоякісної форми у сфері тонкого кишечника – нечаста патологія. Захворювання зустрічаються у 3-4% випадків від усіх онкологічних процесів, що виникають у шлунково-кишковому тракті. Проблемі частіше схильні до чоловіків старше 60 років, у жінок патологію виявляють у два рази рідше.

Рак тонкого кишечника: фактори ризику

Точні причини появи та розвитку раку в області тонкого кишечника невідомі, проте його пов'язують із деякими хронічними захворюваннями ШКТ. Серед них наявність:

дуоденіту;
целіакії;
хвороби Крона;
доброякісних новоутворень тонкого кишечника;
спадкових патологій травного тракту;
ентериту;
коліта.

Також до факторів ризику відносять вживання продуктів харчування, що містять канцерогенні речовини, іонізуюче випромінювання, а також спадкову схильність до новоутворень.

Якщо запідозрений рак тонкого кишечника, симптоми та подальше лікування багато в чому залежатимуть від різновиду та занедбаності захворювання.

Різновиди

За розташуванням щодо стінки тонкої кишки розрізняють два види патології.

Екзофітний – пухлина розташовується у просвіті тонкої кишки. Найчастіше має вигляд гриба, поліпа або бляшки з чітко видимими контурами, може призвести до її обтурації (закупорки).
Ендофітний – новоутворення знаходиться у шарах кишкової стінки. Не має чітко видимих контурів. В результаті може призвести до розвитку кровотечі та прободіння кишки.

За гістологічною будовою розрізняють кілька видів.

Аденокарциному – пухлина, що складається з елементів залізистої тканини.
Саркому – сукупність новоутворень, що розвиваються з так званих «незрілих» тканинних елементів. Можуть бути м'язового, жирового, сполучнотканинного або судинного походження.
Лімфому – пухлина з елементів лімфоїдної тканини.
Карциноїд – новоутворення з перероджених епітеліальних клітин може діагностуватися по всій довжині кишечника.
Первинна меланому – пухлина, що розвивається з меланоцитів – клітин, що містять пігмент меланін.
Злоякісну шванноглиому – новоутворення зі шваннівських клітин нервових волокон.

Стадії

Згідно з класифікацією TNM, виділяють кілька стадій раку тонкої кишки:

I – поширення пухлини в підслизовому та аж до м'язового шару стінки тонкої кишки без її повного проростання.
IIA – розростання пухлини крізь усі структури стінки до оточуючої жирової тканини, не торкаючись оточуючих органів. IIB - проростання у внутрішній листок очеревини. IIC – поширення в інші органи та структури.
III – поява метастатичних вогнищ у місцевих лімфатичних вузлах або контактне поширення пухлинних клітин у тканинах брижі.
IV – наявність метастазів в одному або кількох органах, поширення метастатичних вогнищ по очеревині.

Рак тонкого кишечника: ознаки

На ранній стадії важко запідозрити рак тонкого кишечника, симптоми захворювання не мають специфіки. Визначити онкологічний процес можна лише за непрямими ознаками (печії, нудоті, зниженню апетиту, болях в епігастральній ділянці або метеоризмі), що дуже важко.

У міру прогресування пухлини, крім перелічених вище ознак, виявляються загальні та специфічні симптоми. Запідозрити злоякісний процес допомагають такі ознаки:

загальна слабкість організму, що поступово наростає;
безпричинне зниження ефективності трудового процесу, швидка стомлюваність;
немотивована відсутність апетиту;
зниження ваги;
температура тіла на постійній основі досягає субфебрильних значень (до 38 градусів Цельсія);
анемія, яка виникла на тлі відсутності явної органічної патології.

До яскравіших ознак раку тонкої кишки відносять:

посилення болю в міру проростання пухлини;
стул із домішкою крові та залізодефіцитна анемія, як наслідок явних або прихованих кишкових кровотеч;
утруднення проходження кишкового вмісту через закриття просвіту тонкого кишечника новоутворенням;
пальпаторне виявлення пухлини;
ознаки ураження інших органів внаслідок їх проростання або метастатичного ураження (жовтяниця, пекучий біль, профузна діарея).

Рак тонкого кишечника: діагностика

Для постановки точного та інформативного діагнозу використовуються лабораторні, інструментальні, хірургічні та гістологічні методи дослідження.

До лабораторних належать такі.

Тест на приховану кров у калі. При первинних стадіях явної кровотечі з кишечника, як правило, не буває. Кров може бути присутня в мізерній кількості, тому можливо виявити тільки за допомогою імунохімічного дослідження.
Дослідження крові та сечі для визначення характерних онкомаркерів та антигенів.
Стандартні лабораторні аналізи: ОАК, ОАМ, ВАК та ін.

До інструментальних та хірургічних методів відносять низку досліджень.

Обстеження ШКТ за допомогою ендоскопічних апаратів – фіброгастродуоденоскопія, колоноскопія. З їхньою допомогою можна побачити пухлинний процес на власні очі і взяти зразок для аналізу.
Знімки комп'ютерного або магнітно-резонансного томографа виявляють новоутворення та показують поширення метастатичного процесу для визначення подальшої тактики терапії.
Дослідження органів черевної порожнини за допомогою ультразвукового апарату.
Рентгенографічне обстеження з контрастуванням необхідних структур.
Діагностична лапароскопія.

Для винесення остаточного діагнозу вдаються до дослідження біоптату імовірно ураженої онкологічним процесом ділянки кишки.

Лікування раку тонкого кишечника

Основний спосіб терапії раку тонкої кишки – хірургія. Суть полягає у видаленні ураженої пухлиною ділянки кишечника разом з оточуючими тканинами та лімфатичним апаратом. Резекція доповнюється хіміотерапією та/або радіотерапією для попередження рецидиву.

За відсутності можливості радикально видалити пухлину через її локалізація, широкість, поширеність метастазів, виконується паліативне лікування. Це не виліковує хворобу, але може покращити якість життя. До паліативних методів відносять:

постановку стентів у просвіт кишечника для запобігання розвитку кишкової непрохідності;
накладення ентеростоми – штучного заднього проходу;
створення обхідних кишкових анастомозів;
використання хірургічних методів, хіміо- та променевої терапії для максимального зменшення розміру пухлини.

Прогноз залежить від стадії онкологічного процесу. Якщо пухлина локалізована, відсутні місцеві та віддалені метастази, підвищується ймовірність одужання при правильному лікуванні. Чим більш поширений процес, тим складнішим і тривалішим буде лікування.

Вакцинація при раку тонкого кишечника

Пацієнти з онкологічною патологією, включно з раком тонкого кишечника, можуть отримувати профілактичні щеплення. Вакцинація рекомендується особливо у випадках зниженого імунітету, щоб зменшити ризик інфекційних ускладнень. Протипоказані лише живі ослаблені вакцини під час активної хіміо- або радіотерапії. Інактивовані вакцини (проти грипу, пневмококу, COVID-19, гепатиту B) дозволені. Вакцинація проти вірусу папіломи людини не впливає безпосередньо на рак тонкої кишки, однак рекомендована пацієнтам віком до 45 років для зниження ризику розвитку інших видів онкопатологій, асоційованих із HPV. Особливо актуальна для осіб з імунодефіцитом або в анамнезі онкологією. Остаточне рішення приймає лікуючий лікар-онколог або імунолог.

Профілактика

Не можна повністю запобігти раку тонкого кишечника. Мінімізувати ризик появи допоможуть кілька простих правил.

Важливо:

дотримуватися принципів здорового способу життя: для цього варто відмовитися від згубних звичок і звести до мінімуму проблеми харчової поведінки;
своєчасно та повністю лікувати шлункові та кишкові хвороби;
проходити щорічні медогляди;
при появі перших симптомів – звернутися до лікарні для подальшої діагностики профільними фахівцями.

Головне пам'ятати: своєчасно проведена діагностика раку тонкого кишечника значно збільшує шанси на його лікування.