Ознаки перикардиту в дорослих і дітей. Лікування ексудативного перикардиту та інших видів
Перикардит – гостре захворювання ревматичного, інфекційного, або постінфарктного характеру. Патологія найчастіше є ускладненням хвороби внутрішніх органів. Запалення може супроводжуватися утворенням рідини, яка накопичується в тканинах серця і уповільнює його рухливість. У такому випадку ставиться діагноз випотний перикардит, але існує ще кілька видів цього захворювання.
Симптоми перикардиту в дорослих і дітей
Основа ознака захворювання – сильний біль у грудях, кашель. Хворий відзначає полегшення стану при нахилі вперед. Симптоми перикардиту в дорослих і дітей характерні:
- гострий пронизуючий біль;
- посилення болю при кашлю, глибокому вдиху і видиху;
- неприємні відчуття в шиї, лопатках, лівій руці;
- задишка в стані спокою, що посилюється в положенні лежачи.
Існує ряд ознак, які допоможуть диференціювати запалення перикарда:
- Адгезивний перикардит – ниючий біль у серці, з поступовим наростанням інтенсивності, і задишка, що посилюється при фізичних навантаженнях.
- Констриктивний перикардит – небезпечний стан, при якому рідина не виводиться з тканин серця, набуваючи гнійного характеру. Хворого турбують набряки нижніх кінцівок і обличчя.
- Ексудативний – може розвинутися на фоні тривалого підвищення температури. Через постійні больові напади відзначається зниження артеріального тиску та уповільнення пульсу.
- Фібринозний – рідина в тканинах серця майже не накопичується, тому клінічна картина «змазана». Набряки відсутні, ниючий біль у грудях, самопочуття в межах норми. Ознаки фібринозного перикардиту часто приймають за стенокардію, що призводить до неправильного лікування.
Виділяють ще кілька видів і форм перикардиту – інфекційний, вірусний, грибковий. Така класифікація залежить від причини розвитку запалення тканин серця.
Діагностичні заходи
Діагностика гострого перикарду серця не представляє особливих труднощів – симптоми надто характерні. Але виносити остаточний вердикт на основі клінічної картині не можна. Для підтвердження діагнозу необхідне повноцінне обстеження пацієнта. В межах діагностичних заходів призначають:
- рентгенограму грудної клітини;
- електрокардіограму – найбільш інформативний вид обстеження. Наприклад, інфекційний перикардит на ЕКГ можна діагностувати і без чіткої симптоматики;
- комп'ютерну томографію.
Лікар повинен отримати результати аналізу крові – це дасть можливість виключити серцевий напад і з'ясувати, які віруси або бактерії стали причиною запалення. Тільки з такими даними можна буде зробити грамотні терапевтичні призначення.
Лікування перикардиту – загальні принципи
Лікування ексудативного перикардиту та інших видів запалення починають з призначення нестероїдних протизапальних засобів. Ібупрофен, Диклофенак в комбінації з Омепразолом знімають больові напади і знижують інтенсивність запального процесу. У разі пізнього діагностування захворювання, коли перикардит переходить в хронічну форму, пацієнту буде призначений Колхіцин. Це хороший протизапальний засіб, який у поєднанні з нестероїдними протизапальними препаратами дає потужний знеболювальний ефект.
Призначення антибактеріальної терапії доречно тільки якщо діагностовано інфекційний перикардит. Важливо виявити збудника, що допоможе підібрати найбільш ефективні антибіотики. Лікування буде нетривалим. Полегшення настає вже через 5-7 днів терапії, а звичайний курс триває 21 день.
Клінічні рекомендації при травматичному перикардиті дещо відмінні. Може не призначатися медикаментозна терапія. Хворому достатньо дотримуватися постільного режиму, щоб відновитися після травми. Якщо ж причиною перикардиту є проникаюче поранення грудної клітини, необхідне хірургічне втручання, а в подальшому – антибактеріальна терапія.
Лікар-кардіолог може в ході ведення терапії міняти медикаментозні призначення. Нерідко застосовують:
- Глюкокортикостероїди з потужним протизапальним ефектом. Саме вони є провідними препаратами в терапії, якщо причиною хронічного перикардиту в дітей стало аутоімунне захворювання (червоний системний вовчак і так далі).
- Діуретики (сечогінні). Ці засоби здатні швидко і безпечно виводити з організму зайву рідину. Важливо їх приймати при набряках нижніх кінцівок, обличчя і шиї.
- Анальгетики наркотичного ряду. Ці препарати використовують у лікуванні перикардиту вкрай рідко, адже вони можуть призвести до тяжкої наркотичної залежності.
Ускладнення на фоні важкої форми перикардиту
Прогнози лікарів, як правило, сприятливі. Якщо перикардит протікає у важкій формі і лікування не було розпочате вчасно або проводилося неправильно, то, можливий розвиток таких ускладнень:
- Серцева недостатність. Зазвичай розвивається після констриктивного перикардиту – серцева тканина кальцінується, стаючи жорсткою і заважаючи серцю нормально рухатися, скорочуватися.
- Тампонада серця. Розвивається при стрімкому виробленні рідини в осередку запалення. Ексудат заповнює собою весь простір і викликає зупинку серця.
Подібні ускладнення вимагають негайного надання медичної допомоги, а часто навіть і хірургічного втручання.
Лікування будь-якого виду перикардиту триває в середньому 3 місяці. Після одужання людина може вести звичний спосіб життя, але з обмеженням фізичних навантажень і періодичними оглядами у лікаря-кардіолога.
Повну інформацію про те, як лікувати сухий перикардит і що зробити для профілактики, можна отримати на сайті https://dobrobut.com/ .
Пов'язані послуги:
Кардіологічний Check-up
Комплекс кардіохірургічна операція (проста)
