Лікування ангіни, причини, види захворювання, особливості клініки та скарг

Біль у горлі - одна з найчастіших причин звернення батьків до педіатра. Проте далеко не кожен випадок потребує лікування антибіотиками. У більшості дітей запалення горла спричиняють віруси, але іноді причиною захворювання стає бактерія - β-гемолітичний стрептокок групи А. 

Стрептококовий тонзилофарингіт потребує своєчасної діагностики та правильного лікування. Це допомагає швидше полегшити симптоми, знизити ризик передачі інфекції іншим людям і запобігти розвитку можливих ускладнень. 

Що таке стрептококовий тонзилофарингіт? 

Це гостре бактеріальне захворювання, яке вражає піднебінні мигдалики та слизову оболонку горла. Найчастіше воно зустрічається у дітей віком від 5 до 15 років, особливо в осінньо-зимовий та ранньовесняний періоди. 

Інфекція передається від людини до людини через дрібні краплі слини та виділень із носоглотки під час кашлю, чхання, розмови або тісного контакту. 

Які симптоми можуть свідчити про стрептококову інфекцію? 

У дитини можуть спостерігатися: 

• раптовий інтенсивний біль у горлі;  
• підвищення температури тіла;  
• почервоніння та набряк мигдаликів;  
• білі нальоти або гнійні нашарування на мигдаликах;  
• збільшення та болючість шийних лімфатичних вузлів;  
• головний біль;  
• біль у животі;  
• нудота або блювання;  
• зниження апетиту через біль під час ковтання.  

Водночас важливо пам'ятати: жоден окремий симптом не дозволяє самостійно встановити діагноз. Наявність кашлю, нежитю, захриплості голосу чи кон'юнктивіту частіше свідчить про вірусну природу захворювання. 

Як підтверджують діагноз? 

Лише за клінічними проявами не завжди можна відрізнити стрептококову інфекцію від вірусної. Тому лікар може рекомендувати додаткове обстеження. 

Найчастіше використовують: 

• швидкий тест на стрептокок (стрептотест) — результат можна отримати протягом кількох хвилин;  
• бактеріологічне дослідження мазка із горла — може бути рекомендоване в окремих випадках, наприклад після негативного швидкого тесту, якщо клінічна картина викликає сумніви.  
• Самостійно починати прийом антибіотиків без підтвердження діагнозу не рекомендується. 

Як лікують стрептококовий тонзилофарингіт? 

Якщо стрептококова інфекція підтверджена, лікар може призначити антибактеріальне лікування. Дуже важливо дотримуватися рекомендацій щодо тривалості прийому препарату та не припиняти лікування самостійно після покращення самопочуття. 

Зазвичай перші ознаки покращення з'являються протягом 48–72 годин від початку терапії. Якщо цього не відбувається або стан дитини погіршується, необхідно повторно звернутися до лікаря. 

Підтримувальне лікування також допомагає дитині легше перенести хворобу. Корисними можуть бути: 

• достатнє вживання рідини для профілактики зневоднення;  
• м'яка їжа, яка не подразнює горло;  
• прохолодні напої або морозиво, якщо дитині від них стає легше;  
• жарознижувальні та знеболювальні засоби у вікових дозуваннях за рекомендацією лікаря.  

Коли дитина може повернутися до колективу? 

Після початку антибіотикотерапії дитина зазвичай перестає бути заразною через 24 години. За умови покращення самопочуття та відсутності підвищеної температури вона може повернутися до дитячого садка чи школи. 

Якщо антибіотики не призначалися, питання термінів повернення до колективу варто обговорити з лікарем індивідуально. 

Коли потрібно негайно звернутися до лікаря? 

Повторний огляд необхідний, якщо у дитини: 

• температура зберігається понад 48–72 години після початку лікування;  
• з'явився висип;  
• виникло утруднене дихання;  
• дитині важко ковтати рідину або їжу;  
• з'явилася виражена слинотеча через неможливість ковтати;  
• дитина не може широко відкрити рот;  
• біль у горлі значно посилився;  
• виник набряк або почервоніння шиї;  
• з'явилася кровотеча з ротової порожнини.  

Також варто звернутися до лікаря, якщо протягом 1–3 тижнів після перенесеної інфекції у дитини виникли набряки або змінився колір сечі. 

Як зменшити ризик поширення інфекції? 

Запобігти передачі стрептокока допомагають прості правила: 

• регулярно мити руки з милом;  
• користуватися індивідуальним посудом і засобами гігієни;  
• не ділитися їжею та напоями;  
• прикривати рот і ніс під час кашлю або чхання;  
• привчати дитину не торкатися обличчя брудними руками.  

Наразі вакцини для профілактики стрептококового тонзилофарингіту не існує.