Функціональна диспепсія – особливості симптоматики, діагностика і лікування
Функціональна диспепсія – це патологія, яка проявляється різноманітними розладами з боку травної системи, при цьому реального ураження її органів немає. В сучасній гастроентерології існує думка, що синдром пов'язаний з порушенням регуляторної взаємодії між головним мозком і шлунково-кишковим трактом.
Види диспепсії
Згідно з останніми науковими даними, функціональну диспепсію ділять на два клінічних синдроми: постпрандіальний дистрес-синдром (ПДС) та синдром епігастрального болю (СЕБ), кожен з яких має свою клініку. Для постановки діагнозу вважається актуальним наявність симптомів протягом останніх трьох місяців.
При ПДС ознаки неблагополуччя проявляються відчуттям переповненого шлунка при прийомі звичайної порції їжі. Цей симптом з'являється раз на тиждень або частіше. Друга ознака – раннє насичення, тобто неможливість доїсти звичайну порцію. Також можлива поява нудоти відразу після їжі і епізодичної сильної відрижки. Іноді можуть виникати помірні болі в області шлунка.
При СЕБ болі в епігастрії виникають раз на тиждень або частіше і можуть бути ниючими або пекучими. Біль чітко локалізована, нікуди не віддає і не зміщується. Зона болючості при цьому не розширюється. Біль не пов'язана з проходженням їжі в системі травлення і не схожа на ту, яка виникає при порушенні функцій жовчних шляхів.
Причини синдрому диспепсії
В першу чергу при функціональній диспепсії значення надається різним розладам психологічного характеру. Вкрай високий ризик виникнення ФД у людей, схильних до тривожності, з лабільною психікою, і у тих, хто легко втрачає контроль над собою у стресових умовах. Також синдром диспепсії часто поєднується з розладами в сексуальній сфері, що свідчить про серйозний вплив психіки на хворобу.
Існують і зовнішні фактори, які сприяють розвитку синдрому:
- куріння, що порушує нормальну моторику травної системи;
- вживання алкоголю, який впливає на нервову систему;
- гостра їжа, яка надмірно дратує рецептори слизової оболонки ШКТ;
- регулярний прийом нестероїдних протизапальних засобів (аспірин, ібупрофен, диклофенак та ін).
Симптоми диспепсії та діагностичні дослідження
В першу чергу лікар звертає увагу на постійне або систематично виникаюче протягом 3 місяців і більше відчуття важкості або переповнення шлунку, що з’являється після їжі, нудоту, біль або дискомфорт в епігастрії, здуття верхнього відділу живота. На жаль, ці ознаки характерні для багатьох інших захворювань, і для їх виключення призначаються додаткові дослідження:
- загальний аналізи крові і сечі, біохімія крові;
- копрограма;
- езофагогастродуоденоскопія, яка при необхідності супроводжується взяттям шматочка тканини на гістологічне дослідження;
- тестування на наявність хелікобактерної інфекції;
- УЗД органів черевної порожнини (печінка, жовчовивідні шляхи/підшлункова залоза) і т. д.
Відсутність відхилень від норми за результатами всіх проведених досліджень та огляду хворого змушує замислитись саме про один з варіантів функціональної диспепсії.
Однак існує ряд ознак, при наявності яких діагноз ФД виключений і слід шукати іншу хворобу:
- втрата маси тіла без видимих причин;
- виникнення симптомів переважно в нічний час;
- постійні сильні болі в животі, які стають головним симптомом розладу;
- підвищення температури тіла;
- збільшення печінки та селезінки;
- зміна лейкоформули, ознаки анемії, зміни в біохімії крові.
Це – «симптоми тривоги», що сигналізують про наявність невиявленої органічної патології.
Принципи лікування диспепсії
Погана новина: одними ліками диспепсію не вилікувати. Медики вважають зміну способу життя, режиму і раціону харчування і загальне оздоровлення організму чи не більш важливими, ніж прийом пігулок.
Виключення з раціону занадто жирних продуктів, алкоголю, кави, гострих спецій, а також відмова від куріння ведуть до значного зниження вираженості симптомів. При ранньому насиченні, здутті і нудоті фахівці рекомендують перейти на 4-6-разове харчування.
Медикаментозне лікування призначається при відсутності успіху від переходу до здорового способу життя, а також при яскраво вираженій симптоматиці:
- омепразол або рабепразол призначають для боротьби з синдромом епігастрального болю – це препарати вибору;
- препарати домперидону (мотиліум) рекомендують при постпрандіальному дистрес-синдромі;
- антидепресанти та седативні засоби дозволяють нормалізувати регуляторні механізми роботи ШКТ.
Диспепсія у дітей
Це поняття в педіатрії включає в себе цілу групу порушень, пов'язаних подібною симптоматикою:
- гастрит;
- виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;
- панкреатит;
- дискінезія жовчовивідних шляхів;
- гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
- коліт.
Крім того, сюди можна включити і банальну непереносимість тих чи інших продуктів і реакцію організму на переїдання. Інфекційні захворювання також входять в групу так званої гнильної або бродильної диспепсії.
На жаль, цей діагноз – спадщина минулого, коли діагностичних методів було недостатньо, а у лікарів, крім аналізу крові і сечі, особливих можливостей для обстеження не було. Насправді, диспепсія – це не хвороба, а комплекс симптомів і діагноз, наприклад, «бродильної диспепсії» говорить лише про те, що лікар не може, не вміє або не хоче ретельно обстежити дитину.
Функціональна диспепсія – реально існуючий синдром, який приносить істотний дискомфорт у життя. Однак іноді її симптоми супроводжують справжнє захворювання. Сайт Добробут.ком рекомендує ретельне обстеження, проходження всіх необхідних аналізів та досліджень для того, щоб не упустити щось більш важке, ніж просто порушення регуляції травлення. Хоча останнє теж потрібно лікувати.
