Наркоз (загальна анестезія)/реґіонарна анестезія (для дітей)

Інформаційна довідка

Шановні батьки!

Ця інформаційна довідка підготує Вас та Вашу дитину до консультації анестезіолога. Лікар обговорить з Вами вид анестезії, який є найбільш доцільним для Вашої дитини та існуючі альтернативи, а також повідомить про переваги та недоліки окремих методів, можливі фактори ризику і ускладнюючі обставини. Будь ласка, уважно прочитайте довідку та добросовісно заповніть анкету, яку отримаєте безпосередньо перед консультацією. А також принесіть з собою на консультацію результати всіх попередніх медичних обстежень Вашої дитини, якщо такі у Вас є. 

Лікар-анестезіолог, після заповнення анкети можливо поставить додаткові питання, за необхідності, може призначити додаткові лабораторні чи інструментальні дослідження або консультації спеціалістів з метою уточнення інформації з приводу супутніх захворювань або для подальшого планування тактики ведення анестезіологічного забезпечення. Якщо анестезіолог буде мати необхідність використати для дитини медикаменти, які обмежені у використанні в дитячій практиці, але вони будуть вкрай необхідними для дитини, лікар обов’язково про це з Вами поговорить. 

МЕТОДИ ЗНЕБОЛЕННЯ (АНЕСТЕЗІЇ)

Для того, щоб Ваша дитина не відчувала болю під час операції, може застосовуватися загальна анестезія (наркоз) або знеболюється та частина тіла, що оперується (регіонарна анестезія), чи комбінована анестезія (їх поєднання). 

При багатьох випадках оперативного лікування мова може йти виключно про загальну анестезію. Вона підходить для операцій на будь-якій ділянці тіла, а також може бути необхідною при деяких обстеженнях (ендоскопії, рентгенологічні дослідження, комп’ютерна томографія, МРТ та інших), або при стоматологічних втручаннях. 

Загальна анестезія блокує сприйняття болю та свідомість. Дитина знаходиться в стані подібному глибокому сну. 

ПІДГОТОВКА ДО АНЕСТЕЗІЇ

Перед анестезією у вену на кисті або передпліччі буде встановлено внутрішньовенний катетер, чи центральний венозний катетер за необхідності. Через нього Вашій дитині будуть вводити, відповідно до потреби, препарати для анестезії, а також інші необхідні медикаменти. В стаціонарних відділеннях можливе використання маски для засинання дитини (маску притискають до обличчя дитини, таким чином щоб закрити ніс та рот, дають подихати спеціальним газом), а потім, після засинання, встановлюють венозну канюлю (катетер). 

ЗАГАЛЬНА АНЕСТЕЗІЯ

Для введення пацієнта у стан анестезії, при якому відсутні больові відчуття і свідомість, лікар вводить у внутрішньовенний катетер швидкодіючі засоби для анестезії. Пацієнт знаходиться від початку до кінця наркозу в спокійному стані, спить. Для підтримання наркозу лікар через катетер (внутрішньовенна анестезія) вводить додаткові засоби для анестезії або подає газоподібний анестетик з повітрям для дихання (інгаляційна анестезія). Часто ці два методи поєднують. При операціях/дослідженнях препарати для анестезії вводять внутрішньовенно за допомогою спеціальних пристроїв (інфузоматів) для точного дозування ліків. Ввести «забагато наркозу» не можливо, так як всі препарати розраховують на вагу дитини. 

Для того, щоб під час втручання пацієнт отримував достатню кількість кисню і, в разі потреби, газоподібного анестетику, виконують такі дії: 

  • На рот і ніс пацієнта накладають дихальну маску; або 
  • Через рот, а в особливих випадках через ніс , в трахею вводять дихальну трубку (газова анестезія); або 
  • Вводять через рот і розміщують в гортані гортанну (ларингеальну) маску – дихальну трубку з надувною манжетою в кінці (анестезія за допомогою гортанної маски). 

Трубку і гортанну маску лікар застосує вже після того, як Ваша дитина засне. Вони потрібні для того, щоб забезпечити Вашій дитині достатнє дихання, а також можливість штучної вентиляції. Крім того, дихальна трубка дозволяє значно знизити ризик потрапляння слини чи вмісту шлунку в легені (аспірація). Для того, щоб встановити трубку якомога обережніше, лікар введе Вашій дитині внутрішньовенно препарат, який розслаблює м’язи. Інколи цей препарат потрібен при встановленні гортанної маски. Також ці препарати використовують для покращення умов проведення операції. 

Протягом усього втручання та деякий час після, лікар-анестезіолог контролюватиме життєво-важливі функції організму (передусім – серцеву діяльність, дихання і кровообіг) шляхом під’єднання дитини до монітору контролю вітальних функцій. Постійно контролюють: ритм та частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск, сатурацію, частоту дихання, температуру тіла, при умові, що дитина на штучній вентиляції легень додатково моніторинг вентиляції легень та капнометрію, при потребі інше. Параметри заносяться до спеціального бланку (наркозна карта). Інфузійна терапія проводиться в залежності від потреб дитини, гемотрансфузія (переливання крові), якщо є покази. 

РЕГІОНАРНА АНЕСТЕЗІЯ 

Реґіонарна анестезія блокує больові відчуття в ділянці проведення процедури/операції, при цьому пацієнт залишається притомним. 

Спочатку лікар за допомогою ультразвуку чи нейростимулятора знаходить правильне положення ін’єкційної голки, що відчувається як короткочасне скорочення м’язів або наелектризованість. Далі вводиться місцевий знеболювальний засіб біля місць, де розташовані нерви, які відповідають за больові відчуття у певній ділянці. Засіб «блокує» передачу больового подразнення із ділянки процедури / операції в мозок. Відчуття болю, зазвичай відсутнє декілька годин. Спочатку знеболення сприймається як відчуття поколювання і тепла. Потім знеболені ділянки тіла (наприклад, плече і рука, верхня чи нижня частини тіла, ноги) втрачають чутливість. Під час дії знеболювального засобу їх рухливість обмежена або зовсім відсутня. 

У випадку використання тільки реґіонарної анестезії Ваша дитина буде залишатися притомною, але при необхідності, коли дитина зовсім маленька або необхідно забезпечити нерухоме положення під час втручання, будуть введені заспокійливі або снодійні препарати, які обмежать роботу свідомості і позбавлять дитину спогадів про втручання («легкий наркоз»/седація). Часто реґіонарна і загальна анестезії поєднуються. У такому разі Вашій дитині потрібно буде менше анестетиків, дитина швидше прокинеться після втручання і, за умови підтримання реґіонарної анестезії після операції, майже не відчуватиме болю. 

СПІНАЛЬНА АНЕСТЕЗІЯ І ЕПІДУРАЛЬНА АНЕСТЕЗІЯ 

Спінальна анестезія і епідуральна анестезія підходять, передусім, для операцій в черевній порожнині, на куприку, органах тазу, на спині і на ногах. 

Обидва методи дозволяють блокувати нервові волокна спинного мозку, які проводять больові відчуття

  • спінальна анестезія: знеболювальний засіб вводиться на висоті поперекового відділу хребта через тверду оболонку спинного мозку в субарахноїдальний простір, заповнений спинномозковою рідиною; 
  • епідуральна анестезія: знеболювальний засіб вводиться в епідуральний простір перед твердою оболонкою спинного мозку. 

КАТЕТЕР ДЛЯ РЕГІОНАРНОЇ ТА ЕПІДУРАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇ /ПЕРЕХІД ДО ЗАГАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇ 

При використанні методів реґіонарної, спінальної та епідуральної анестезії лікар може встановити катетер для введення знеболювального засобу, безперервного введення чи знеболення після втручання. Може виникнути необхідність переходу до загальної анестезії, якщо цього потребує розширення зони оперативного втручання, не вдається усунути біль, реґіонарна анестезія розповсюдилася занадто широко або виникли будь-які інші ускладнення. 

РИЗИК І МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ АНЕСТЕЗІЇ 

НЕМАЄ МЕДИЧНОГОВТРУЧАННЯ БЕЗ РИЗИКУ! 

Протягом усього втручання лікар-анестезіолог контролюватиме життєво- важливі функції організму (передусім – серцеву діяльність, дихання і кровообіг). Наявність сучасного обладнання дозволяє добре управляти диханням, кровообігом та іншими життєво-важливими функціями організму. Спостереження ведеться безперервно під час всієї операції та після. Однак, не можливо повністю запобігти ускладненням, статистично супутніх будь-якій маніпуляції. 

Дані про частоту виникнення ускладнень не завжди відповідають інформації в інструкції до медикаментів. Ці дані є приблизними і призначені для того, щоб порівняти фактори ризику. Незважаючи на всі заходи, спрямовані на запобігання ускладнення, вони все одно можуть виникнути. Ускладнення можуть бути небезпечними для життя і потребувати додаткового лікування, а інколи і операцій. Виникненню ускладнень можуть сприяти перенесені раніше захворювання і індивідуальні особливості пацієнта. 

Анестезіологічна команда докладе максимум зусиль для попередження можливих ускладнень, а при їх розвитку для найшвидшого їх вирішення. 

РИЗИКИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ІН’ЄКЦІЯМИ, ВСТАНОВЛЕННЯМ ПОСТІЙНИХ КАНЮЛЬ І КАТЕТЕРІВ, А ТАКОЖ ІНШІ ЗАГАЛЬНІ РИЗИКИ 

Пошкодження кровоносних судин ін’єкційними голками, канюлями чи катетерами при катетеризації периферичних та центральних вен можуть призвести до крововиливів і в деяких випадках до серйозних кровотеч, які потребують лікування або операцій. 

Можуть виникнути інфекції в місці введення чи навколо постійної канюлі. Можливі наслідки: запальний процес вен, гнійний абсцес, некроз тканин і утворення рубців. Дуже рідко інфекції викликають небезпечне для життя інфікування крові. 

Травми/пошкодження нервів можуть спровокувати тимчасові, в особливих випадках постійні скарги на біль, неприємні відчуття, оніміння і порушення руху. Хронічний біль і постійний параліч внаслідок серйозного пошкодження нервів, крововиливи чи запалення трапляються зрідка. 

Не можна з упевненістю вилучити пошкодження шкіри, тканин і нервів, в одиничних випадках можливий також параліч рук і ніг внаслідок стискання, витягування чи пере розтягування під час перебування під час анестезії. Такі ускладнення внаслідок тривалого перебування у положенні лежачи, зазвичай зникають через декілька місяців, але інколи тривають довше. 

Можуть проявлятися небажані впливи медикаментів і легкі алергічні реакції: нудота, свербіж, шкірний висип, ускладнення дихання і проблеми з кровообігом. Рідко спостерігаються важкі алергічні реакції і небезпечні для життя ускладнення з інших причин. Вони можуть мати важкі хронічні наслідки. 

Тромбоз/емболія: утворення згустків крові чи їх рух по кров’яному руслу і застрягання в судинах можуть призвести до важких наслідків (емболії легеневої артерії, апоплексії, інфаркту міокарда). 

Небезпечний для життя дисбаланс обміну речовин з різким підвищенням температури тіла (злоякісна гіпертермія) трапляється вкрай рідко після подачі газоподібної наркотичної речовини чи деяких препаратів, що розслаблюють м‘язи. Його потрібно лікувати методами інтенсивної терапії. 

Сплутана свідомість і обмеження розумової діяльності, зазвичай, є тимчасовими явищами, які виникають через незвичну ситуацію і навантаження (стрес), пов’язані з операцією та анестезією. В окремих випадках можливі тривалі порушення. 

ОСОБЛИВІ РИЗИКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЗАГАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇ 

Потрапляння слини чи вмісту шлунку в легені (аспірація) небезпечне для життя, але при дотриманні заборони на вживання їжі, напоїв це трапляється рідко. Виникає небезпека асфіксії, легеневої недостатності і тривалих порушень функції легень. У таких випадках необхідне лікування у відділеннях інтенсивної терапії. 

При введенні чи видаленні інтубаційної трубки, рідше гортанної маски, може виникнути спазм дихальних шляхів (ларингоспазм, бронхоспазм). Але такий спазм швидко усувається медикаментами. 

Труднощі при ковтанні і хриплість голосу здебільшого мають тимчасовий характер і можуть бути пов’язані з важкою інтубацією через анатомічні особливості ротоглотки пацієнта, використанням трубки чи гортанної маски. Зрідка виникають тривалі пошкодження голосових зв’язок з постійною дисфонією і ядухою, хронічні неприємні відчуття на язику, пошкодження глотки, щелепи і гортані, а також небезпечні для життя запальні процеси грудної клітки внаслідок травмування трахеї 

Можливі пошкодження зубів, імплантів і постійних протезів аж до втрати зуба, перш за все при наявності хитких чи каріозних зубів

ОСОБЛИВІ РИЗИКИ ПРИ РЕГІОНАРНІЙ АНЕСТЕЗІЇ 

Якщо знеболювальна речовина при введенні потрапляє безпосередньо в кров’яне русло, можуть виникнути судомні напади, непритомність і важкі порушення серцево-судинної системи і дихання. Перераховані ускладнення і тимчасовий параліч можуть проявлятись також якщо знеболювальна речовина розповсюдиться вверх або на шийний відділ спинного мозку. У таких випадках необхідне лікування у відділеннях інтенсивної терапії. 

Внаслідок пошкодження парієтальної плеври при епідуральній анестезії і при всіх видах анестезії плечового сплетіння (за винятком аксілярної блокади) в грудну порожнину може проникнути повітря (пневмоторакс), який може погіршити дихання і спровокувати біль у грудній клітці. Може виникнути необхідність у аспірації повітря, яке проникло туди. 

Утворення петель може ускладнити видалення катетера для реґіонарної анестезії і призвести до пошкодження судин і нервів, а також дуже рідко до відриву катетера. В деяких випадках може знадобитися оперативне втручання. 

Ризики при проведенні анестезії плечового сплетіння. Порушення чутливості (поколювання, оніміння в руці чи потилиці) і обмеження рухів аж до паралічу. Зазвичай зникають протягом декількох тижнів чи місяців. Рідко трапляються постійні порушення чутливості, хронічний біль і тривалий параліч внаслідок інфекції, травмування чи пошкодження нервів, плечового сплетіння. При всіх видах анестезії плечового сплетіння, крім анестезії з аксілярного доступу, можливий тимчасовий параліч нерва, голосових зв’язок чи діафрагмального нерва з порушенням працездатності спостеріється дуже рідко. 

Типові тимчасові явища після анестезії плечового сплетіння через підключичний доступ чи міждрабинчастої блокади, які зазвичай не потребують лікування – повіка, яка звисає, синдром Горнера, відчуття тепла в обличчі і охриплість. Крім того міждрабинчаста блокада плечового сплетіння може призвести до тимчасового порушення слуху. 

ОСОБЛИВІ РИЗИКИ ПРИ СПІНАЛЬНІЙ ТА ЕПІДУРАЛЬНІЙ АНЕСТЕЗІЇ 

Безпосереднє пошкодження спинного мозку під час спінальної чи попереково-епідуральної анестезії є практично виключено, передусім тому, що знеболювальна речовина вводиться на рівні, де спинний мозок закінчується. При епідуральній анестезії ризик пошкодження є вкрай низьким. 

Тривалий параліч, в екстрених випадках аж до поперечного ураження спинного мозку, трапляється зрідка. Він може бути спричинений крововиливами чи інфекціями в спінальному, епідуральному просторах, пошкодженням спинномозкових нервів чи спинного мозку, а також речовинами, які вводяться. Дуже рідко висхідна інфекція може призвести до запалення мозкової рідини. 

Після спінальної чи епідуральної анестезії, при якій було випадково проколото тверду оболонку спинного мозку, може виникнути сильний головний біль. Як правило, він зникає через декілька днів. В окремих випадках його необхідно лікувати шляхом введення власної крові в епідуральний простір і він може зберігатися більш тривалий час. 

Дуже рідко спостерігається небезпечний для життя крововилив у мозок або скупчення крові чи рідини під твердою оболонкою спинного мозку, головного мозку, а також тромбоз вен мозку. Можуть виникнути тимчасові, дуже рідко хронічні, порушення зору та слуху. Після епідуральної анестезії ці ускладнення виникають тільки в тому разі, якщо було проколото тверду оболонку спинного мозку. Інколи має місце тимчасовий біль у спині, вкрай рідко - хронічний. Інколи трапляється тимчасова затримка сечі

ДОДАТКОВІ І НАСТУПНІ ВТРУЧАННЯ 

Підготовка, супровід чи наступні заходи (наприклад, постановка центрального венозного катетера) не позбавлені ризиків. Якщо існує ймовірність того, що вам будуть переливати кров або якщо заплановано інші додаткові заходи, лікар поговорить про це з Вами окремо. 

ОБОВ’ЯЗКОВО ДОТРИМУЙТЕСЬ ТАКИХ ПРАВИЛ, ЯКЩО ЛІКАР НЕ РЕКОМЕНДУЄ ІНШИХ!!! 

ПЕРЕД АНЕСТЕЗІЄЮ: 

Годування дитини та вживання рідини: 

  • за 6 годин до оперативного лікування дитина має поїсти (додатково обговоріть це з анестезіологом). Після цього приймати їжу ЗАБОРОНЕНО! (в тому числі не можна жувати жуйку, цукерки і т.п.). 
  • за 4 години до оперативного лікування може бути грудне молоко, або цільне молоко, молочна суміш (ТІЛЬКИ ДЛЯ ДІТЕЙ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ); 
  • за 2 години може бути прозора рідина без твердих частинок (вода). Після цього пити воду, або будь-що інше ЗАБОРОНЕНО! 

ОБОВ’ЯЗКОВО ПОВІДОМТЕ СВОГО ЛІКАРЯ ЧИ ІНШОГО МЕДПРАЦІВНИКА, ЯКЩО ВАША ДИТИНА ЩОСЬ ЗЇЛА ЧИ ВИПИЛА В ЗАБОРОНЕНИЙ ПЕРІОД! (це ризик виникнення блювання та виникнення аспірації). 

Дізнайтеся у анестезіолога які ліки можна приймати дитині перед операцією, якщо вона їх приймає на постійній основі, в який період. Приймання деяких ліків, або їх відміна може вплинути на розвиток ускладнень. Крім того надайте лікарю всі карти дитини, які у Вас є (наприклад документи щодо наявності діабету, алергії, кардіостимулятора, щодо прийому антикоагулянтів, або інше). 

Контактні лінзи, регулюючі ріст зубів скоби, каблучки, прикраси (включаючи пірсинг), штучне волосся мають бути зняті перед втручанням. Не застосовувати крем на обличчя та інші ділянки тіла. З’ясуйте у лікаря чи може дитина взяти з собою в передопераційну окуляри чи слуховий апарат, якщо дитина ним користується. 

За декілька діб, або годин, при потребі дитині можуть призначити заспокійливі ліки, або інші медикаменти, з метою підготовки до втручання (премедикація). Про це додатково Вас повідомить анестезіолог. 

ПІСЛЯ АНЕСТЕЗІЇ 

Після закінчення анестезії Ваша дитина може потребувати лікування в палаті інтенсивної терапії, або знаходитися в палаті тимчасового чи добового перебування, де буде забезпечений дитині догляд та необхідне лікування. Щоб запобігти травмуванням може знадобитись обмеження рухів (наприклад, фіксація за допомогою ліжкових поручнів, спеціальних ременів) поки у Вашої дитини повністю відновиться свідомість. Інколи сумісне перебування батьків з дитиною є неможливим. Об’єм допомоги та тривалість лікування буде залежати від загального стану, об’єму та тривалості оперативного лікування, наявності ускладнень. Це обговорюється в кожному випадку окремо. 

Якщо оперативне лікування проводилося амбулаторно, тоді через деякий час Ви разом з Вашою дитиною можете повернутися додому. Ви маєте забезпечити постійний догляд за дитиною не менше ніж на 24 години. Дитину не можна залишати наодинці, не можна випускати на вулицю, гратися на майданчиках. Ви маєте суворо дотримуватися рекомендацій лікаря, задля уникнення ускладнень. 

НЕГАЙНО ПОВІДОМИТИ МЕДИЧНИЙ ПЕРСОНАЛ/АНЕСТЕЗІОЛОГА ПРО ТЕ, ЩО У ДИТИНИ ПІСЛЯ АНЕСТЕЗІЇ ЗЯВИЛИСЯ: 

  • нудота, блювання, підвищення температури, утруднене дихання, біль у грудях, ознаки паралічу; 
  • біль у горлі, хриплість голосу, труднощі при розмові, якщо у вас була інтубація трахеї, або застосована гортанна маска; 
  • головний біль, відчуття тяжкості в потилиці, біль у спині, неприємні відчуття в місці пункції; 
  • неспокій дитини, або будь-які інші скарги, які Вас непокоять. 

ВАЖЛИВІ ВКАЗІВКИ ПРИ АМБУЛАТОРНИХ ВТРУЧАННЯХ 

Після амбулаторного втручання на шляху додому Ваша дитина має бути постійно під контролем дорослої людина, і протягом перших 24 годин (чи іншого часу, який вкаже лікар) потрібен догляд. При необхідності захистіть знеболені місцевим анестетиком частини тіла від пошкоджень і різних травм (наприклад, через дію спеки та холоду). Внаслідок дії медикаментів протягом перших 24 годин або часу, вказаного лікарем, Вашій дитині НЕ ПОТРІБНО брати участь у активних іграх, займатися небезпечними видами діяльності, залишатися без нагляду дорослого, вживати алкоголь та палити цигарки. Медикаменти можна приймати тільки за призначенням лікаря. 

 

Шановні батьки!

Просимо Вас відповідально поставитися до заповнення анкети перед консультацією анестезіолога. 

При необхідності додаткових роз’яснень, ми з радістю допоможемо Вам. 

На консультацію, будьте ласкаві, принесіть амбулаторну медичну карту дитини, результати всіх обстежень, які Ви маєте, надайте всю важливу інформацію, яка стосується вашої дитини. 

Перед втручанням Ви маєте заповнити інформовану згоду на втручання, зробіть це після того, як Ви отримаєте всю необхідну інформацію щодо плану оперативного та анестезіологічного втручання, Ви поставите всі питання, які Вас хвилюють, Вам не потрібен буде додатковий час для прийняття рішення. 

Під час заповнення необхідних документів, консультації анестезіолога та під час анестезії принаймні один з батьків, або опікун має бути присутнім з дитиною. 

Наскільки це можливо Вашій дитині буде роз’яснено хід очікуваного втручання та максимально підготуємо дитину психологічно.