Ознаки гіпотонії кишечника, м'язів, жовчного та сечового міхура, матки

Лікування артеріальної гіпотонії та інших її видів

Гіпотонія – зниження тонусу, яке може стосуватись багатьох структур людського організму. Такий стан є небезпечним через функціональні порушення зі сторони органів та систем.

Артеріальна гіпотонія

Артеріальна гіпотонія – це зниження артеріального тиску. Діагноз ставлять, якщо артеріальний тиск знижений від звичайного на 20% і більше. Лікування артеріальної гіпотонії має справу з такою ж проблемою, що і артеріальна гіпертензія – підвищення артеріального тиску. Патологія буває первинною і вторинною. Вторинна форма частіше виникає на тлі:

серцевої недостатності;
аритмій;
голодування;
нестачі вітамінів;
виразкової хвороби шлунку;
ендокринних зсувів.

Основна симптоматика:

слабкість та в’ялість;
сонливість;
апатія;
розсіяність;
головні болі.

Застосовувати препаратів від низького артеріального тиску необов’язково. Артеріальної гіпотонії можна позбутися, якщо дотримуватись здорового способу життя, що передбачає фізнавантаження, правильне харчування, уникання стресів. За відсутності ефекту слід шукати причину – хворобу-провокатор – і ліквідувати її.

Детальніше про артеріальну гіпотонію (наприклад, про симптоми медикаментозної гіпотонії –тієї, що виникла на тлі прийому деяких препаратів) читайте на нашому сайті https://dobrobut.com/.

Причини м’язової гіпотонії в дітей та дорослих

Гіпотонія м’язів мається – це стійке зниження їхнього тонусу.

Головні причини цієї патології:

вроджені порушення нейром’язових комплексів;
дистрофія м’язів;
нестача білків у раціоні (одна із найчастіших причин м'язової гіпотонії в дітей);
знижена фізична активність;
дія токсинів (отрут);
черепно-мозкові травми;
нестача гормонів щитоподібної залози.

Основні симптоми м’язової гіпотонії:

погіршення рухової активності;
виділення слини і проблеми із вимовою слів та звуків;
втомлюваність при активних рухах.

Діагноз ставлять на основі симптомів, додаткові методи (КТ, МРТ, електроміографія) застосовуються для аналізу вираженості патології.

В основі лікування – усунення причини. Важливу роль грають лікувальна гімнастика, фізіопроцедури, масаж при гіпотонії м’язів.

Гіпотонія миски нирки

Гіпотонія миски нирки – це зниження її тонусу. Головні причини:

вроджені вади розвитку;
тривале вимушене лежаче положення (наприклад, після важких операцій);
гормональні перебудови в організмі (період статевого дозрівання, клімактеричне згасання);
збої у нервовому забезпеченні;
пошкодження стінки миски (наприклад, каменем).

Нозологія проявляється застоєм сечі і погіршенням її відходження.

Як лікувати гіпотонію миски нирки? В легких випадках достатньо усунути її причину, у важких доведеться залучити оперативне втручання із звуження «розбовтаної» миски.

Гіпотонія жовчного міхура

Гіпотонія жовчного міхура – це погіршення його здатності до скорочення. Небезпечна погіршенням спорожнення міхура, яке тягне за собою розлади травлення у 12-палій кишці. Її головні причини:

порушення здорового харчування, зловживання жирною, смаженою, гострою їжею;
порушення живлення тканин міхурової стінки;
збій з боку нервового забезпечення;
паразитарне ураження.

Основні симптоми:

періодичні напади болю у правому підребер’ї;
здування живота;
чергування закрепів та проносів;
нудота та позиви до блювання.

Для підтвердження діагнозу виконують дуоденальне зондування.

У більшості випадків допомога при гіпотонії жовчного міхура полягає у дієтичному харчуванні. У ряді випадків потрібне призначення жовчогінних засобів. При вираженій гіпотонії жовчний міхур видаляють.

Гіпотонія шлунка

Синдром гіпотонії шлунка – патологія не дуже поширена. Її причинами можуть бути:

нераціональне харчування;
вплив різних токсинів на стінку шлунка;
нестача калію в організмі;
затяжні хвороби шлунка.

При цій патології розвивається застій вмісту у шлунку, який проявляється:

больовими відчуттями;
відчуттям переповнення;
нудотою та блюванням;
схудненням хворого.

Головний метод лікування – забезпечення раціонального харчування. Його принципи:

щадний характер;
часте харчування маленькими порціями;
ретельне пережовування їжі.

Також грає роль лікувальна фізкультура, яка спрямована на укріплення черевного пресу.

Ознаки гіпотонії кишківника

В основі гіпотонії кишківника лежать:

порушення іннервації та кровозабезпечення кишківника (зокрема внаслідок травм та операцій);
вроджені патології нервовоо-м’язового апарату кишкової стінки;
грубе порушення принципів дієтичного харчування;
регулярні стреси.

Ознаки гіпотонії кишківника проявляються у вигляді симптомів часткової динамічної (рухової) кишкової непрохідності – це:

закрепи, які затягнулись;
накопичення газів у кишківнику та здування живота;
болі по ходу кишківника;
рефлекторна нудота, іноді – блювання.

Обов’язковим є проведення колоноскопії – щоб відрізнити гіпотонію кишківника від його органічного враження.

Призначення такі:

налагоджування правильного харчування;
обов’язкове вживання рослинної клітковини – вона стимулює перистальтику;
комплекс лікувальної гімнастики;
фізіопроцедури – парафін на черевну стінку, електрофорез;
вживання мінеральної води.

Гіпотонія матки

При цій патології скорочувальні можливості матки погіршені. Гіпотонія матки у жінок при вагітності не є такою небезпечною, як під час пологів. Чинники, які сприяють розвиткові гіпотонії матки:

вади її розвитку;
неоплазії;
рубці (наприклад, після операцій);
багатопліддя і/чи багатоводдя;
чисельні пологи.

Гіпотонія матки проявляється ослабленою пологовою діяльністю.

Лікування проводять препаратами, які посилюють тонус матки – це окситоцин, метилергометрин, динопростон.

Гіпотонія сечового міхура

Найчастіші причини зниження тонусу міхурової стінки:

тривале утримування сечі (людина відчуває позиви на сечовипускання, але терпить і не йде у туалет);

порушення іннервації;

пухлини та камені у сечовому міхурі;

запальне ураження його стінки;

травматизація;

вагітність;

сечокам’яна хвороба з непрохідністю уретри.

Чим небезпечна гіпотонія сечового міхура? Головна неприємність – проблеми при відходженні сечі. Заради результативності хворий повинен тужитись. Але навіть за таких умов залишається відчуття неповного спорожнення міхура.

Діагноз підтверджують за допомогою уретроцистографії, пієлографії, цистоскопії.

Лікування залежить від причини патології – найчастіше це: