Дизартрія: особливості різних форм, методи діагностики і лікування

Дизартрія у дітей і дорослих – що це таке і як лікувати

Дизартрія – порушення мовлення, що виникає внаслідок пошкодження мозкових центрів, які координують роботу цього механізму, або провідних шляхів, що передають імпульси до та від нього. Мовлення стає незрозумілим, страждає здатність промовляти звуки (всі, а не частину, як при дислалії). Форму дизартрії визначає місце ураження.

Причини

Частою ознакою ДЦП є дизартрія. У дітей її виявляють у 65-85% випадків цієї патології. Зазвичай ураження нервової системи відбувається на різних термінах внутрішньоутробного розвитку, пологів або в перші два роки життя з таких причини:

ранній токсикоз;
резус-конфлікт;
кисневе голодування плоду;
патологія пологів;
недоношеність
жовтяниця новонароджених і т.д.

Вираженість проявів дизартрії безпосередньо пов'язана з яскравістю рухових порушень. При подвійному паралічі кінцівок порушення мовлення відзначається ледь не в кожної дитини.

Дизартрія може розвинутися і без ДЦП внаслідок нейроінфекції, отиту, гідроцефалії, травми головного мозку, тяжких інтоксикацій отрутами або мікробними токсинами.

У дорослих цей симптом проявляється внаслідок органічних уражень ЦНС і периферичної нервової системи при:

гострому порушенні мозкового кровообігу (інсульті);
пухлинах головного мозку;
черепно-мозковій травмі середнього і важкого ступеня;
операціях на головному мозку;
бічному аміотрофічному або розсіяному склерозі;
сирінгобульбії;
паркінсонізмі;
міастенії;
атеросклерозі судин головного мозку;
нейросифілісі.

Ступені дизартрії

Виділяють 4 ступені дизартрії, які можуть бути виявлені при обстеженні логопедом або неврологом:

1 ступінь (стертий) – дефекти мовлення виявляються лише при обстеженні на дизартрію фахівцем;
2 ступінь – дефекти є, але мовлення в цілому зрозуміле;
3 ступінь – через порушення мовлення хворого можуть зрозуміти лише близькі, які звикли до цих особливостей;
4 ступінь – повністю незрозуміле навіть близьким мовлення.

Визначити ступінь дизартрії зможуть фахівці нашого центру, записатися на консультацію можна на сайті Добробут.ком.

Особливості дизартрії в залежності від місця пошкодження

Існує кілька форм ураження нервової системи. При поразках кори головного мозку або пірамідної системи пацієнт не здатний говорити довгими фразами або використовувати довгі слова. Його мовлення складається з окремих слів або словосполучень. Хворий прагне говорити плавно, але періодично «спотикається» на окремих складах, повторюючи їх. Можлива поява приклацування. При пірамідній формі часто виникає гугнявість голосу.

Екстрапірамідна форма характеризується великим різноманіттям порушень. Мовлення стає повільним, хворий по-своєму розставляє наголоси у словах. Голос стає гучним або ж, навпаки, дуже тихим і млявим. Паралельно відзначаються порушення ритму дихання під час розмови і при мовчанні.

При мозочковій дизартрії мовлення стає невиразним. При цьому іноді буває скандування і окремі недоречні вигукування.

При ураженні бульбарних моторних центрів мовлення стає вкрай невиразним, спрощеним, приголосні звуки дуже схожі між собою. Часто пацієнт говорить в ніс, шепоче або взагалі не видає звуків, а лише розкриває рот.

Діагностика дизартрії

Для діагностики порушень мовлення потрібне ретельне обстеження логопедом і неврологом. Ці ж фахівці займаються лікуванням патологій, що викликали розлад мовлення.

При обстеженні лікар звертає увагу на будову мовного апарату, обсяг артикуляційних рухів, стан мускулатури обличчя, порожнини рота і гортані, особливості дихання. При вивченні мовлення виявляються нюанси вимови звуків, темп мовлення, ритм, її розбірливість, синхронність мовлення і дихання, гучність голосу, розвиток лексичного і граматичного ладу при формуванні слів і пропозицій.

Лікування дизартрії

Лікування дизартрії проводять після стабілізації стану при основному захворюванні (наприклад, інсульту або травми мозку), або після постановки діагнозу при вродженій патології.

Важливим аспектом лікування вважається медикаментозна терапія. Європейські та американські фахівці заперечують ефективність цих препаратів, але в країнах пострадянського простору ще використовуються такі ліки, як вінпоцетин, церебролізин, актовегін. Вони не пройшли фільтр доказової медицини, але багато неврологів запевняють, що ефект від цих препаратів є.

Крім медикаментозної проводиться логопедична терапія, що включає в себе пальчикову, дихальну, артикуляційну гімнастику, логопедичний масаж, роботу з вимовою спочатку окремих звуків, а потім їх сполучень і слів. Мета роботи лікаря – зробити так, щоб мовлення стало зрозумілим.

Одночасно з логопедичною терапією доцільне призначення фізіопроцедур:

загальний, сегментарний і точковий масаж;
акупунктура;
ЛФК;
механо- і магнітотерапія;
лікувальні ванни.

Існує думка, що в разі дизартрії ефект є і в нетрадиційних методів лікування: дельфінотерапії, піскотерапіі, ізотерапії і т. д.

Дизартрія – це симптом багатьох неврологічних хвороб. Людина з порушенням мовлення важко соціалізується, але при наполегливості й постійній підтримці з боку близьких шанс на відновлення мовлення є.

Пов'язані послуги:
Логопедичні заняття
Консультація невролога