Порушення координації рухів (ПКД) — це розлад процесів узгодження активності м’язів при виконанні рухів. Однією з форм ПКД є атаксія. Стан спостерігається при ураженні мозочка, лобових часток, провідних шляхів пропріоцептивної (глибокої) чутливості. Патологія виявляє себе через розлад координації рухів (динамічна атаксія) або порушення рівноваги в положенні стоячи (статична атаксія). Помірну динамічну атаксію характеризує відсутність плавності й точності рухів. При помірній статичній атаксії втрачається здатність утримувати нормальне положення тіла в стані спокою.
Спадкові атаксії також поділяють на кілька видів: Фрідрейха, П'єра Марі, синдром Луї-Бара та інші.
Ознаки спіноцеребелярної атаксії — тремор, дизартрія (невиразне мовлення), зміна почерку (букви різного розміру), дисдіадохокінез (неспроможність швидко виконувати почергові рухи).
У пацієнтів з мозочковою атаксією є проблеми з визначенням напрямку, швидкості й ритму м’язових скорочень, помітні по нестабільній ході. Для пізньої мозочкової атаксії у дорослої людини характерні дизартрія і дисфагія (розлад ковтання). Порушення залежать від того, які структури мозочка були пошкоджені і яким є вид ураження (двосторонній чи односторонній). Початкові симптоми проявляють себе через розлад статичної координації, наприклад нездатність стояти на одній нозі. При прогресуванні захворювання з’являється відчуття порушення координації рухів при ходьбі. Хода характеризується високим підйомом ноги і немов ривками з боку в бік.
Симптоми сенситивної атаксії — хода з «тупанням», з важкими ударами п’яток, а також постуральна нестійкість (неспроможність утримувати рівновагу в будь-якій позі).
Симптоми вестибулярної атаксії — це унікальна комбінація ністагму (мимовільні коливальні рухи очей навколо однієї або декількох осей), косоокості та диплопії (роздвоєння зору). Розлади зору належать до ранніх симптомів патології, які можуть з’явитися ще в дитинстві. Порушення координації рухів зазвичай спостерігаються у віці від 30 до 60 років. Пацієнти відчувають напади запаморочення і дзвін у вухах при зміні положення голови. Діагностика вестибулярної атаксії ґрунтується на результатах нейровізуалізаційних досліджень (КТ, МРТ).
Методи терапії атаксії та їхня ефективність залежать від основної причини, що викликала цей стан. Лікування порушень координації рухів при ураженні головного мозку в літніх людей може зменшити прояв атаксії, але не повністю усунути проблему. Результати терапії помітніші в пацієнтів з одним вогнищевим пошкодженням (наприклад інсультом або доброякісною пухлиною). У людей з дегенеративними захворюваннями ЦНС терапія менш ефективна.
Лікування мозочкової атаксії комплексне — це прийом фармакологічних препаратів, доповнений комплексом спеціальних вправ. Для поліпшення стану хворих з діагнозом «порушення координації рухів» призначають:
Фізична реабілітація сприяє адаптації активності і полегшенню моторного навчання. При мозочковій атаксії показані вправи Френкеля, пропріоцептивна нейром’язова фасилітація (PNF) і тренування балансу.
Наукові дослідження показують, що якщо людина може ходити, фізична реабілітація повинна включати програму вправ з такими компонентами:
Коли пацієнт зможе самостійно і безпечно виконувати вправи, лікар порадить виконувати їх вдома. Систематичне виконання комплексу вправ сприяє подальшому поліпшенню стану. Для запобігання ризику падіння, пов'язаного з порушенням рівноваги або поганою координацією, хворим рекомендують користуватися тростиною або ходунками. Атаксія може призвести до тяжкої інвалідності з потребою використання інвалідного візка, тож окрім терапії атаксії необхідними є також заходи зі збільшення м’язової сили та загальної витривалості.
8.8К перегляд
